Регион
  • 12

    21

    2015
img

 

В результаті виборів, що відбулися у жовтні, Волонтерська партія України отримала солідне представництво в органах влади Барвінківського району. Члени партії увійшли як до районної, так і до міської ради. Про плани та здобутки місцевого осередку ВПУ розповів депутат Барвінківської районної ради, генеральний директор агрофірми «Подолівська» Ігор Макаревич. Він є найдосвідченішим депутатом серед своїх однопартійців, адже відбуває вже третю свою каденцію.

-   Ігоре Миколайовичу, скажіть, наскільки після виборів змінився склад вашої районної ради?

-  Зміни відбулися кардинальні. Склад Барвінківської районної ради змінився приблизно на 70 %. Усього у раді 34 депутати, і десять з них – представники Волонтерської партії України. До речі, у міській раді також багато наших депутатів, а саме 7 чоловік, які представляють Волонтерську партію України.

 -   Я так розумію, що від ВПУ до органів влади потрапили абсолютно нові люди, які не мають досвіду депутатської роботи?

-  Так, від нашої політичної сили зайшли молоді, від 22 років і старше, люди. Перспективні, енергійні, прості. Наші депутати з числа трактористів, рядових бухгалтерів, диспетчерів, водіїв, зоотехніків. В нашій команді нема бізнесменів, якихось заумних професорів. Вони прості люди, які спілкуються напряму із нашим виборцем, з пересічним громадянином. Вони бачать всі наявні проблеми, вони не відірвані від реального життя, вони такі ж самі, як і решта жителів Барвінківщини. І коли вони потрапили вже у владу, то будуть робити все можливе, щоб ці проблеми вирішити. Адже наша глобальна задача – зробити життя в окремому районі хоч трохи легше, ніж воно є зараз.  

 -   Як ви вважаєте, молодість та відсутність досвіду не завадять їм працювати, бути ефективними?

-   У депутата має бути життєва енергія, він повинен горіти. От коли він не горить – то це не депутат. А наші молоді депутати – вони переживають за чужі проблеми, як за власні. От візьміть будь-якого державного службовця – він побачить біду і пройде мимо. У нас таких немає. Наші люди ніч не будуть спати, вони мене піднімуть по телефону, розкажуть про проблему і не заспокояться, поки не буде знайдено рішення. А що стосується відсутності досвіду депутатської роботи, певних знань, то ми над цим працюємо. За підтримки Фонду соціального розвитку Харківської області зараз проводяться навчальні семінари для депутатів, куди запрошуються всі охочі, представники усіх політичних сил.

 Ви добре знаєте свій район, добре знаєте потреби. Що найнагальніше, що в першу чергу треба зробити?  

-  Дороги, школи, охорона здоров’я – тут бездонна яма. Простіше сказати, чого не треба робити.

 Перші кроки які мають бути? З чого починати? 

-  Потрібно скласти нормальний бюджет. Сподіваємось зробити його за всіма правилами, віддати на перевірку в Міністерство фінансів України. На мій погляд, бюджет потрібно відпрацювати, проробити і прийняти, щоб він відповідав тим реаліям, які ми маємо. Це перше.

Друге питання. Якщо у нас з бюджетом все вийде і ми зробимо його з урахуванням усіх вимог, тоді ми зможемо помріяти про гранти. От наша програма-максимум – поборотися за гранти, щоб були гроші на реалізацію різних програм, проектів.

 А які ви ставите перед собою задачі як представник Волонтерської партії України?

-  Розумієте, ми не ті волонтери, які патрони подають. Ми на волонтерський рух дивимось значно ширше. У нашій команді зібралися небайдужі люди, які не чекають, доки у країні щось зміниться, а самі ініціюють ці зміни, самі щось роблять. Державна машина – вона повинна працювати, як часовий швейцарський механізм. В Україні цього немає. І тому волонтерство зараз набрало такої популярності. Фактично ми собою підміняємо основні державні структури, робимо те, що повинна робити держава.

Наприклад, якщо брати дороги – в мене є задумки деякі. Я хочу, щоб ми не розкидалися бюджетними коштами, а щоб ми зробили це дешево і сердито, причому долучили місцеву громаду. Є дуже багато людей, які ніякого відношення не мають ні до партії, ні до волонтерства, але вони готові з нами поруч стати і допомагати це все робити. Економія бюджетних коштів буде разюча. Яскравий приклад: ми зробили ремонт двох вулиць в одному з сіл, відремонтували там дороги – більше 3 кілометрів. Витратили «живими» грошима 9 500 гривень. Я не рахую роботу, я не рахую техніку. Ми ж волонтери – самі собі не будемо платити. Ну якщо це порахувати, то вийде близько 35 тисяч. А поруч сільрада зробила «ямочний» ремонт – чотири ями засипала із залученням працівників Укравтодору. Заплатила 200 тисяч. Якби нам дали 200 тисяч, я би піврайону заасфальтував. Тобто у мене є задумки, де ми можемо грошові кошти ці надзвичайно ефективно використати.

-  Наближається Новий рік. Чого ви чекаєте від наступного року, на що сподіваєтесь? Що б ви побажали своїм однопартійцям і виборцям?

-  Що стосується мене особисто і нашої політичної сили – дай бог нам наснаги побороти байдужість. Різниця між нами і державним службовцем у тому, що у нього ні одна зморшка не поворухнеться на обличчі при будь-якій проблемі. А ми на кожну проблему, на кожну трагедію дивимось, як на своє особисте, тому тут і результат зовсім інший. Так, ми не можемо змінити це в один момент, але ми намагаємось щось зробити. Тому я чекаю на те, що наша команда поборе байдужість, змусить державну машину працювати для людей, перейматися їхніми проблемами і надавати їм реальну допомогу.

Розмову вела Оксана Панська

  • 61022, Харьков, ул. Сумская, 49

© 2016